В нас у сім'ї так повелося, що Зоряна лягає спати раніше, бо їй до школи, а я, студентка, яка звикла до другої зміни, лягаю набагато пізніше. Тож спільних "засинань" в нас немає, і розмови перед сном рідкісний феномен (хоча і пречудовий). За вищеописаних обставин сформувалась така традиція, що коли мала засинає, я лежу поруч, іноді ми трохи говоримо, але зазвичай це просто її засинання в моїй компанії.
Декілька хвилин назад відбулося таке вечірнє дійство і мав місце діалог.
Я вже полежала і мені потрібно йти робити англійську, а я так не хочу, тож запитала у малої:
- Зорян, мені лежати чи йти робити англійську?
- Як хочеш?
- Як скажеш!
- Як хочеш?
- Як скажеш!
Так ще разів зо 20...
- Ти - молодша, ти і кажи=))
Вона так смішно скривилася і каже:
- Мені всерівно.
Тут я розвертаюся в інший бік і кажу:
- Я на тебе образилася!!
Ви не думайте, це не по-справжньому, то такі ігри))
Отже, Зоряна, як і подобає їй, абсолютно не хвилюється з приводу образи, пару разів запитує "чому" і мовчить. А в мене ж нетерплячка)) Я починаю її лоскотати і запитую:
- Ну чому??? Чому тобі всерівно???
А вона відповідає:
- Ну, я ж не знаю, як тобі буде краще.
От виявляється воно як, а я вже бува подумала вона мене не любить))
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий